Коли ШТ помиляє: ми бачимо гру

Ніч, коли він не знав

Було 2 години в Блумсбері — дощ стукав у вікно — коли я пролистовував дані з матчу Дортмунд — 2:1 проти Монако. Коваč стояв на трибуні, відповідаючи на питання про другий жовтий картка. Його голос не тріщав від лютості; він тріщав у тиш.

“Він не знав,” сказав він. “Два жовтими картками означають автоматичну дисквалфiкацiю.” Але він не обчислив важ цього моменту — паузу між диханнями пiсля червої картки.

Що бачить дане, чого ми не

Я зрiвся з історiями, що мене розповiдала мати: у Делi, коли дитина пропускає останнє свисткo на полi — вона не плаче за слaву — вона плаче, бо хтось забув тримати її руку.

У аналiтицi ми оптимизуємо ефективнiсть. Але тут? Ми оптимизували людянiсть.

Алгоритм Ковача помилився — не через код, а через неможливiсть почути тихий сум при його очах, поки вiн спостерiгав за гравцем, який йшов одинокo.

Гра не перемагається статистикою

Не кожен матч закривається кубком. Деяк закриваються тишем — і цей тиш говорить гучше будь-якої таблиць результативностi. Я користував R для картировання хвилин спокою. Python для слІдування сльот перед перервом. Машина навчилася шаблонам — але нe навчилася слухати.

Ваша була одна «загублена але переможена» гра також? Подайте свою історii анонiмно нижче — я прочитав їх усих.